Как жить, когда по жизни - неудачник?
Не спросишь много, вроде бы, с тебя,
И по ступенькам жизни, словно мячик
Ты скачешь вверх и вниз, туда- сюда
Без проку! Все другие вышли замуж,
Женились и детишек завели,
Повыбились в начальники и в замы,
И в жизни цель и смысл они нашли.
А ты - один, несмелый и не стойкий,
И толком ни к чему ты не привык,
И даже вот, на дружеской попойке
Не смог ты заложить за воротник.
Ты, может, в этой жизни просто лишний?
Не тянет ни к чему, и не влечёт,
Ну ни одной, казалось, путной мысли,
А жизнь не бесконечна ведь, идёт!
И ничего никто понять не может,
И все рукой махнули на тебя.
И лишь один Всеведающий Боже
Хранит тебя на свете для Себя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
