О, як це є сумно – назавжди без Того,
В кому дійсно милість, втіха, допомога.
Як насправді страшно без Христа лишитись,
І поза дверима раю залишитись!..
О, як дійсно страшно без Христа блукати
На дорогах грішних, тіло вдовольняти,
А в одну хвилину правду зрозуміти:
Пізно… Уже пізно гріхи залишити…
О, як страшно-страшно Бога відкидати,
Його милість й ласку проігнорувати.
Як печально й скорбно по смерті пізнати,
Що Христа відкинув, не схотів прийняти.
Хто там допоможе, захистить, пригорне?
Бог у мить понизить всяке око горде.
Коли ми прийдемо до Христа престолу,
То усі впадемо перед Ним додолу.
Страшно, о як страшно тоді зрозуміти,
Що, живучи в світі, ти любив грішити.
Не хотів про Бога й суд правдивий чути,
Не дозволив Спасу серця досягнути.
О, як страшно-страшно без Христа лишитись!..
Друже, поспішай з Господом миритись!
Розкажи Ісусу про гріхи, що маєш,
І Його любов й прощення пізнаєш.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крым - Сотниченко Андрей Крымские горы-особая любовь.Когда-то давно мне открыли их друзья из Ялты,и я узнал,что кроме моря,солнца и пляжа в Крыму есть ЭТО-горы.Горные купели,серебристые сосны(я и не знал,что такие бывают!),попадали и в туман сплошной-опасная штука,в полуметре ни зги не видно,садишься и тупо ждешь,пока рассеется-сорваться в пропасть-легко и непринужденно:)Не забуду 1-й подъем свой на плато-последние сантиметры-из последних же сил,из"не могу",благо,напарник тянул,опытный.И потом-вот это неописуемое,когда дотянулся и взглянул на море,вниз,а там рассветное солнце,словам неподвластно..Короче..лучше гор может быть только..правильно-Тот,Кто их создал.Ему хвала вовеки,и песнь эта.Аминь
